Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Мандрівка в світ бібліографії

КНИЖКОВІ НОВИНКИ ПРО КИЇВ

Анотований бібліографічний список літератури

Анотований бібліографічний список літератури «Книжкові новинки про Київ» знайомить з новими виданнями про столицю України.

Список складено на підставі електронного каталогу Центральної районної бібліотеки імені М.Є. Салтикова-Щедріна. Матеріал розміщено в алфавітному порядку, з анотаціями, цитатами з книг.

Бібліографічне видання розраховане на краєзнавців, екскурсоводів, бібліотечних працівників, науковців, студентів, учнів, а також на всіх, хто цікавиться історією Києва.

Ці книги Ви зможете отримати в читальному залі ЦРБ імені М.Є. Салтикова-Щедріна та в бібліотеках-філіях Печерської ЦБС.

Відповідальна за випуск: Т.І. Шевченко

Від упорядника

Київ – столиця і найбільше місто України.

Київ - культурний, політичний, соціально-економічний, транспортний, науковий та правничий центр країни.

За свою довгу історію Київ був столицею полян, Київської Русі, Київського княжества, Української Народної Республіки, Української Держави, Української Радянської Соціалістичної Республіки, а з 1991 року – незалежної України.

Місто має свій герб та прапор. В силу свого історичного значення як центру Київської Русі, місто і понині називають «Матір’ю міст руських».

Київ поєднує у собі історичне минуле та динамічне сучасне.

Хочемо донести до киян наскільки важливо зберегти історичний центр, уважно ставитися до власного родинного архіву, виховати любов до рідного міста. Давні й сучасні світлини, акварелі, літографії, гравюри, живописні твори, фольклор допомагають сформувати цілісний образ столиці України, прадавнього міста з понад тисячолітньою історією.

Український книжковий ринок не стоїть на місці. Кожного місяця в країні з’являються нові книги від провідних видавців.

Києву присвячено багато історико-документальних видань, науково-популярних видань і збірок. З деякими книгами ми хочемо Вас познайомити.

Бібліотечний фонд шанувальників міста поповнився книгами, які варто прочитати:


Абліцов, В.Г. Київ. Енциклопедія/ Віталій Абліцов.- Київ: «Видавництво «Фенікс», 2016.- 288 с.

Кияни – це не тільки ті, хто народився в столиці України, хто почав і продовжує історію давнього міста на Дніпрі-Славуті, але й ті, кого невпинні вітри історії розпорошили по всій планеті Земля. Це переконання сприяло автору пропонованого видання у його спробі нагадати відомі й відкрити нові постаті й сторінки київського літопису.

Цитати з книги:

«Змінювалися назви держав, а відтак і назви столиць. За доби існування Готської імперії Київ був Данпарштадтом (місто на Дніпрі). А ще раніше – Самбатасом, як нарік його візантійський імператор Константин Багрянородний. Варяги називали Київ Кенугард ( чи Кьнугард) – місто човнів. ХХ ст.. стало довгоочікуваним часом відродження державності на берегах Дніпра…»

« КИЙ, ЩЕК, ХОРИВ, ЛИБІДЬ. Кінець УІ – початок УІІ ст.. «І збудували місто на честь старшого брата і назвали його Київ…» - говорить літопис про легендарних засновників столиці України Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь.»

Авдєєнко, В.А. Київський патерик. 17 непростих питань української історії / Віктор Авдєєнко; [пер. з рос. О.А. Концевич].- Харків: Орбіта, 2016.- 219 с.

Ким насправді були літописні поляни? Хто автор «Слова о полку Ігоревім»? Куди поділися хозари і звідки взялися козаки? Чи можна було уникнути татаро-монгольського ярма? Чи мала шанси Україна стати державою за Богдана Хмельницького і Михайла Грушевського? Про все це — і не тільки — докладно і захоплююче розповідає історик, журналіст, письменник Віктор Авдєєнко, висуваючи часом зовсім несподівані версії історичних фактів.

Цитати з книги:

«Слово «русь» - загадкове слово. В тому сенсі, що ніхто гаразд не знає, звідки воно взялося. Не знаю і я. Можу тільки здогадуватися. Словацький лінгвіст ХІХ століття Павел Шафранек стверджував, що в праслов’янській мові річка називалася «руса». Нібито звідси походить сучасне слово «русло». Цілком переконливо, але чи воно так – хтозна.»

«Дехто нарікає, що «справжніх» киян у місті не залишилося. Ну, по-перше, залишилися. По-друге, самі вони, ці «справжні», також, за рідкісним винятком «потомственних», звідкись «понаїжджали». Сюди стікаються люди з усієї України, приїжджають і з-за кордону – ближнього та дальнього. І всі, хто залишається (хоча є й такі, котрі не приживаються), стають киянами. Тут якщо не зникають повністю, то, як мінімум, згладжуються одвічні українські проблеми – мова, церква, Бандера, Велика Вітчизняна…»

Гирич, І.Б. Історичний путівник по Києву. Український Київ ХІХ- поч. ХХ ст.: культурологічний есей / Ігор Гирич.- Київ: Українські пропілеї, 2016.- 710 с.- (In corpore).

Книга присвячена історичним місцям Києва, його відомим і маловідомим локаціям, видатним людям, що жили і творили в його межах. Стиль автора, легкий та інформативний, дозволяє відкрити захопливу історію столиці для читачів різного ступеню підготовленості.

Цитати з книги:

«Засобом зросійщення міського життя стає чиновництво, кількість якого незмірно збільшується, коли Київ перетворюється на столицю «Південно-Західного краю» у добу генерал-губернаторства Д. Бібікова.»

«Найранішою спорудою Липок можна вважати Кловський палац (вул. П. Орлика, 8), що в дереві був збудований на городищі Кловського монастиря ХІ ст. У 1755-1756 рр. петербурзьким архітектором П. Нейоловим і лаврським архітектором С. Ковніром було зведено двоповерховий кам’яний палац.

Інтер’єр палацу був багато декорованим, мав розписи по стінах і стелі.»

«На місці сучасного пам’ятника М. Ватутіну (1948 р., скульптор Є. Вучетич, автор знаного монументу Сталінградської битви у Волгограді) – командувачеві Першого Українського фронту, який визволяв Київ від німців, до революції стояла Олександро-Невська церква (кінець 1880-х рр., архітектор В. Ніколаєв).»

Згуровський, М.З. Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування / М.З. Згуровський.- Київ: НТУУ «КПІ», 2016.- 396.: іл.

Видання присвячено піонерам авіа- та ракетобудування, видатним представникам інженерної думки двадцятого століття, чиї славні імена золотими літерами вписані в історію Київського політехнічного інституту. Матеріали, подані в книжці, ґрунтуються на циклі статей, опублікованих протягом останніх років у всеукраїнському щотижневику «Дзеркало тижня» та газеті НТУУ «КПІ» «Київський політехнік» і можуть служити цінним джерелом інформації для вчених, викладачів, студентів та аспірантів, а також для всіх, хто цікавиться історією науки й техніки.

Цитати з книги:

«До Першої світової війни з КПІ вийшла найбільша в Росії кількість авіаційних конструкторів. За період з 1909 по 1914 рік київські ентузіасти створили понад 40 різних типів літаків – більше, ніж в іншому авіаційному центрі Російської імперії – місті Санкт Петербурзі.»

«Основою національної авіаційної структури України став АНТК ім. О.К. Антонова. Створений у 1946 році, нині він має на рахунку понад 20 типів оригінальних, військово-транспортних та спеціальних літаків, а також близько 100 модифікацій авіаційної техніки.»

«Традиції, що їх заклали ентузіасти підкорення неба, які навчалися і викладали в Київській політехніці на початку ХХ століття, живі й у ХХІ, адже небо і Всесвіт кликали допитливих і розумних з давніх-давен, ваблять їх тепер, і будуть цікавити завжди." 6

Київ: історія, архітектура, традиції/ [уклад. О. Друг, Ю. Ференцева; пер. з рос. Ю. Григор’єва].- [Київ] : Балтія-Друк, [2016].- 104 с.: іл..

Історія столиці України від літописного «града князя Кия» до сучасного мегаполісу, новітні археологічні знахідки, багаточисельні документи і архівні матеріали, портрети видатних особистостей і старі фото.

Унікальна архітектура міста, різноманітні форми і стилі, стародавні храми і середньовічні укріплення, міські садиби і ансамблі, затишок провінційних вулиць і блиск столичних хмарочосів

Давні київські традиції, що відрізняють його від інших міст: синтез, розмаїття і мирне співіснування різних культур і конфесій, розвиток форм міського врядування від всенародного віча і Магдебурзького права, міцні гостинні традиції, що привертають туристів зі всього світу

Подарункове яскраве видання про Київ - спроба познайомити читача з внутрішнім життям міста, його багатою історією, давніми традиціями самоврядування, архітектурними символами. Книга, розрахована на широке коло читачів, рясніє величезною кількістю ілюстрацій, що представляють минуле і сьогодення полуторатисячолітнього Києва

Цитати з книги:

«Часто наше місто називають «вічним», порівнюючи з Римом, Парижем та іншими знаменитими містами планети. Вічність Києва виявляється не в незмінності архітектурних форм і природного ландшафту, а в постійному оновленні, невичерпній енергії, динамічному русі і вічній молодості. Київ живе, росте, змінюється, тому що народжуються в ньому нові люди, що живлять місто своєю юною енергією, жагою краси і гармонії. Як зміниться незабаром архітектурне і духовне обличчя Києва, багато в чому залежить від молодих його мешканців… Сотні тисяч дітей, десятки тисяч студентів і молодих людей – в їхніх руках майбутнє стародавньої столиці Київської Русі-України!»

Кудрявцев, Л.О. Наш стародавній Київ: нариси / Лев Кудрявцев.- Київ: «Видавництво «Фенікс», 2016.- 400 с.: іл.

У книзі викладені дані про найбільш значущі, цікаві в історичному та архітектурному відношенні вулиці та площі. Крім того, тут зібрано фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ці розповіді доповнюють образ нашого красеня-міста, розташованого на берегах древнього Дніпра.

Видання буде корисне для працівників культури, бібліотек, музеїв, навчальних закладів і широкого загалу читачів.

Цитати з книги:

« З літопису і легенд нам відомо, що св. апостол Андрій Первозванний проповідував вчення Христа на тих землях, де пізніше утворилася Київська Русь. Одного разу, піднімаючись у гору над Дніпром, він зупинився на одному з високих пагорбів, і тут святий апостол передрік, що над цим місцем, де він поставив хрест засяє Божа благодать і виросте велике місто. Пророцтво святого апостола, як засвідчують подальші події, справдилося…»

«До революції 1917 р. на Арсенальній площі стояв пам’ятник Василю Кочубею – генеральному судді Лівобережної України й полтавському полковникові Івану Іскрі, які були поховані в Києво-Печерській лаврі, поруч з трапезною церквою. Потім скульптури цих діячів України були знесені з п’єдесталу, а замість них у 1923 р. на гранітному постаменті поставлено гармату.»