Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Мандрівка в світ бібліографії

КНИЖКИ, ЯКІ ХОЧЕТЬСЯ ПЕРЕЧИТУВАТИ

Анотований бібліографічний список літератури.

Бібліографічний список «Книжки, які хочеться перечитувати» популяризує українські книги, видані в Україні останнім часом і які варто прочитати.

Література подається за алфавітом авторів , приводяться короткі анотації та цитати з книг.

При підготовці бібліографічного списку літератури використано книжковий фонд ЦРБ ім. М.Є. Салтикова-Щедріна.

Маємо надію, що запропоноване видання стане у пригоді всім, хто цікавиться сучасною українською літературою.

Відповідальний за випуск: Т.І. Шевченко

Від упорядника

«Читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини. Тому що все змінюється, коли ми читаємо… Жага дізнатися, що ж станеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, й ти маєш дізнатися, чим це все скінчиться … в цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Переконуватися, що читання саме по собі є задоволенням. Усвідомивши це, ви стаєте читачем. « (Ніл Гейман, письменник. Велика Британія).

Читати художню літературу з монітора комп'ютера, безумовно, можна, однак задоволення від цього, погодьтесь, зовсім не те. Набагато приємніше, взявши в руки книгу і затишно влаштувавшись в кріслі, поринути в чарівний світ сучасної української прози.

Щоб осягнути всі дрібні, проте такі важливі нюанси свого часу, потрібно читати якісну художню літературу тої країни, в якій живеш.

Ці книги Ви зможете отримати у відділі абонемента ЦРБ імені М. Є. Салтикова-Щедріна та в бібліотеках- філіях Печерської ЦБС.

Якщо Вас зацікавить творчість сучасних українських письменників, радимо скористатися систематичним каталогом бібліотеки, зокрема розділом 84(4 Укр.)6 «Сучасна українська література» або використати електронний каталог бібліотеки.


Рекомендовані книги

Корній, Дара. Гонихмарник: роман/ Дара Корній; передм. Люко Дашвар; худож. А. Єрьоміна. – 3-є вид., стереотип. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 336 с.: іл.

У життя Аліни вриваються чари, яким вона не здатна протистояти, і кревний ворог Градобур — заклинач дощу. Щоб перервалася нарешті низка нещасть, що переслідують уже кілька поколінь її родину, потрібна жертва! Невже героїня покладе на вівтар вистраждане кохання до дивного юнака у чорному, що зветься Кажан?

Цей роман для тих, хто хоче взяти кілька уроків справжньої української магії та любить мандрувати по дахах!

Цитати з книги:

Прощати чужих людей набагато легше ніж рідних.

Врода гір дражнить тебе і закохує, вливаючи в тіло через неймовірну енергію південного вітру, який тут сьогодні владарює, натхнення, радість, бажання жити і кохати…

Ми, люди, зроблені на подобу божу і все таке, але також не зовсім досконалі. Не гірше від Гонихмарників вміємо обдурювати, зраджувати, вбивати. І не в кожному з нас щось сидить, бо коли б таке було, то легко можна було б списувати на покруча всі власні гріхи. Ми, люди, маємо право вибору. На відміну від нього. Та чи завжди робимо вірний вибір? Знаєш, як кажуть: смерть однієї людини – трагедія, смерть мільйонів – статистика.

Тільки Час насправді відає, якою важливою в житті є Любов!

Що робить жінка в безвиході, перед тим, як знайти його? Вона плаче.

Доки кохаєш людину – кохання живе.

Дощ змиває з вулиць міста бруд, хто зна, можливо, і бруд із чиїхось душ. Дощ рівний. Ніби кожна доріжка його до землі дбайливо випещена.

Костенко, Л. В. Записки українського самашедшого: [роман] / Ліна Костенко.- Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.- 414 с. – (Перлини сучасної літератури).

Ліна Костенко – одна з найулюбленіших сучасних поетес України. Володарка престижних літературних відзнак, серед яких Шевченківська премія! Це перший роман після 20-річного «мовчання» авторки.

Роман написано від імені 35-річного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.

У світі надмірної (дез)інформації та тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

Цитати з книги:

Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.

Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

Манія величі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем,як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахаю і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.

Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.

Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.

Лис, В.С. Соло для Соломії: роман/ Володимир Лис; передм. Т. Прохаська.- 2-ге вид.- Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дрзвілля», 2015.- 368 с.

«Варто читати цю книгу. Можливо – перечитувати». (Андрій Куликов, телеведучий).

Майстер художнього слова, метр та світило української літератури, найтитулованіший письменник, але у першу чергу, Володимир Лис — справжній феномен сучасності, творами якого захоплюється як політична, так і культурна еліта України.

«Соло для Соломії» — роман, про трагічні роки XX століття, нелегку жіночу долю та задушене кохання. Жінка, переживши на своєму шляху щирі пориви любові та водночас розчарування, боротьбу за своє щастя та біль поразки, зуміла не зачерствіти душею, не дивлячись ні на що. Крізь долю Соломії вимальовується портрет багатостраждального українського народу в реаліях ХХ-го ст. Докладний життєпис героїв, допомагає пізнати всю красу і різноманіття побуту та звичаїв Полісся, організацію колгоспів, відправлення в Сибір, здобуття незалежності. Кожна з цих подій голосно відгукувалась у долі народу й особливо тісно перепліталась із життєвою стежкою Соломії.

Цитати з книги:

Жіноча цікавість гостроока і гостродзьоба, у ста люстерках роздвоєна і потроєна, на дві а то й три сотні лиць, на сотні стежок насінням пліток посіяна. Вона мов той сірник, кинутий на сухий хмиз серед лісу та ще й в суху вітряну погоду.

Щістя ни самогонка, пекти людину ни має.

Думка — не вікно, всякий не загляне.

- Я не сторож твоїй жінці, - відказала мама Марія. - А той чоловік, од якого жінка до гиншого йде, сам винен. Знаця - недолюбив, як належить. Не вберіг. Таково й виходить.

Навесні небо зовсім інше. Як і літом, і зимою. У нього, як і в людей - чотири пори року, тільки в людини раз у житті - і весна, й літо, й осінь, і зима. А в неба - щороку зміна. Небо проживає всі наші літа і всі наші життя.

А моральний закон - це та частка духу, яка присутня в кожній людині та робить її душу безсмертною.

Що таке час, час, який хочеться підігнати, змусити бігти, підстьобнути, перетворити у парубка, що поспішає до коханої, а він повзе, як старезна баба, котра задихано ледь переставляє ноги сільською вулицею, спираючись на костура, та раз-пораз іще й спиняється, аби перепочити…

Новых, А. Сэнсэй ІІ. Исконный Шамбалы / Анастасия Новых. – Киев: ИД «Сэнсэй», 2015.- 304 с.

Від Правди не приховаєшся, від Мудрості не втаїш. Немає на Землі нічого таємного, щоб коли-небудь воно не стало дійсністю. Людське життя і смерть - потік єдиного процесу. Зрозуміти минуле - означає навчитися долати небезпеки сьогодення. Виплисти ж з нього можливо, лише ставши Людиною!

Книга складена по замітках з особистого щоденника колишньої десятикласниці, що відбиває події літа 1991 року.

Цитати з книги:

Если будешь снисходителен к злу, не заметишь, как станешь равнодушным к добру. Однако, наказывая зло, надо уметь вовремя остановиться. Только так ты сможешь избежать опасности, которая таится внутри тебя. Побеждающий не гордится, не насилует, не ликует. Он побеждает... и в первую очередь самого себя. Так что наказывая зло, нужно помнить о добре.

Люди хотят достойно выглядеть не перед Богом, не перед своей Совестью, а перед другими людьми. А вся причина этого зла кроется в желании человеческом. Ведь человек ценит только то, что хочет видеть для себя ценным. А то, чего он не хочет видеть для себя ценным, то и значения для него не имеет. Зависть, ненависть, озлобленность произрастают не от внешнего стимула, а от внутреннего корня самолюбия.

Какую бы власть человек ни имел на Земле, он никогда не получит от неё удовлетворения, так как всё равно остается рабом своих желаний. А истинная власть есть власть над самим собой.

Глупо давать рыбу голодному, ибо он её съест и опять проголодается. Гораздо мудрее дать ему снасти и научить ими пользоваться.

Пока в душе живёт любовь, — разлука невозможна. Ведь главное ты знаешь, что ты любишь этого человека. Как ты можешь его утратить, если он действительно дорог твоей душе, если Память и Любовь к нему продолжают жить в тебе самом...

Человек — временен. Смерть кладет конец старости и мучениям, освобождая от бремени бытия. Для любящих душ — это награда. Ведь по большому счёту мы не становимся другими только потому, что умираем...

Дерзай, человече, истинно говорю, как не дано тебе избежать смерти, так и не дано тебе избежать Суда Божьего.

Пишнюк Т.В. Божа вивірка : роман-молитва  / Т.В. Пишнюк. – Чернівці : Букрек, 2016. – 232 с.

Цей роман – своєрідний екскурс в ХІ століття і заразом   молитва за майбутнє сьогоднішньої України. Головна героїня роману Едігна – внучка Ярослава Мудрого, донька Анни Ярославівни. Дослідники припускають, що молоду вродливу дівчину хотіли видати заміж за нелюба, щоб улаштувати державні справи. Але вона не бажала такої долі й однієї ночі втекла  з Парижа. А оскільки ще з дитинства мріяла про золотоверхий Київ, місто своїх Предків, то попрямувала на схід...

Цитати з книги:

«Господи, не залиши на поталу кривдникам град величний Київ. Сохрани навіки мій гордий народ. Дай сили йому вистояти під холодними списами брехні. Не дай розшматувати тіло землі моєї. Моя росяна Русь, вивершена горами й омита водами, нехай буде перлиною в короні твоїй, Господи!»

Всі позитивні зміни у житті кожного починаються з думки…

Так і в житті: ми отримуємо те, що замовляємо. Про що думаємо, те й маємо. Змініть думки.

Душа чує тільки біль і образи – ні очі не бачать, ні вуха не чують, ні серце не сприймає добра. Воно не може пробити стіну глухоти, якою людина в такому стані відгороджується від світу. Зруйнуйте цю стіну і впустіть у себе Світло, Бога, Віру.

Людина не вічна… В її житті немає місця безконечності. Минуще все. І відчуття щастя чи навпаки – горя. Воно також колись притупиться або щезне, навіть якщо разом з людиною. Безконечність існує не в людині, а поза нею: в неймовірному просторі, або у високості – між гірських хребтів, чи ще вище – між хмар, що зависли над віковими горами й наче відтворюють звивисті форми білих вершин.

Розумна людина не задає питань, знаючи наперед, що відповіді не отримає…

Бог подарував людям любов, а ненависть вони вигадали самі.

Талан, С. Не вурдалаки / Світлана Талан; передм. К. Романченко. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 304

Їх не вбила війна – їх убиває наша байдужість! Вони – серед нас. Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки... Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих... Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима — то тепер вони вурдалаки? Горору не буде — буде війна — війна за людську гідність і право на спокійну старість...

Цитати з книги:

Зараз нас називають дітьми війни. Якось це неправильно. Війна вмивається людськими слізьми, живиться тисячами загиблих людей, їх людською кров’ю, йде по кістках, руйнує не лише міста та села, але й душі. Вона жорстока, вона – вбивця, вона – розлучниця, вона відібрала, вкрала та зжерла, нещадно проковтнула наше дитинство. Війна не може мати дітей, але нас чомусь називають дітьми війни…

Що таке життя? Це низка великих та малих рішень, які приймає людина. Іноді вона схиблює, але все одно ця помилка зв’язує всі події в один цілий ланцюг, що називається життям. До подій додаються сліпа інтуїція та здоровий глузд. А ще життя не може бути без кохання, яке має звичку входити в нашу повсякденність, не постукавши у двері.

Бути матір’ю та дружиною – різні речі. Важко навіть сказати, ким бути легше, а ким важче. За чоловіком потрібно дивитися двома очима.

Душа людини – посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні – думки про гроші, добрі – любов.

Кохання стає з роками не як ігристе шампанське, а як добре витримане вино – ще міцніше, ще солодше, ще ароматніше.

Життя як постріл! Воно таке швидке, як гірська бурхлива річка, біжить швидко, вирує, долає перешкоди на своєму шляху.

Життя біжить швидше гірського струмочка, а наші діти – свого роду мірило прожитих років.

Тур-Коновалов, К. Художник: роман /Костянтин Тур-Коновалов, Денис Замрій, Олена Лісовикова; пер. з рос. І. Бондаря-Терещенка; худож. Яна Крутій.- Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013.- 368 с.: іл.

Шевченкознавець Сергій Гальченко, прочитавши "Художника", зазначив: "Творити образ геніальної особистості в художній літературі наважується не кожен. Крім великої відповідальності, є ще й небезпека порушити чи навіть зруйнувати канон генія, який через надмірні старання популяризаторів-біографів увійшов у свідомість мільйонів здебільшого у вигляді пророка, непримиренного борця-революціонера. У "Художнику" ж подано образ земної людини Шевченка, в якому ще в молоді роки проросли зерна таланту спочатку художника, а потім і поета, які стали згодом двома могутніми крилами геніальної особистості й репрезентанта української нації".

Перша половина ХІХ сторіччя. Тарас Шевченко – поки що нікому не відомий маляр-підмайстер, кріпак поміщика Енгельгардта. Та невдовзі доля зведе його з людьми, які допоможуть відкрити світові його талант… Новий погляд на життя й становлення славетного художника і поета!

Цитати з книги:

Свобода… Любов до неї завжди була для нашого героя тією дороговказною зіркою, яка вела його протягом усього життя. Та хіба могло бути інакше? Нащадок вільних людей, які за примхою долі стали рабами, він за покликом крові не міг до неї не прагнути. І всі його вірші, усі його малюнки були пройняті духом Свободи.

Очевидно, буває необхідно опинитися в потрібний час у потрібному місці. Випадок підштовхує нас до дій.

Не той козак, що вдарив, а той, що ухилився!

Єдине, що залишилося доброго від корпорацій, гільдій та цехів живописців, - це корпоративний дух. Художник завжди підтримував художника й ніколи не кидав товариша в біді.

Якщо людина любить і чекає, якщо залишається вірною, то пам’ятає про неї її народ завжди. Усе минає, - слава, багатство, почесті, гординя, - а в пам’яті залишаються тільки любов та вірність…

Доля багато що визначає в житті людини. Кажуть, ніби доля – це результат вибору.

Перше: ти народжений вільним! Вільним, і все тут! Хай що б тобі казали, мовляв, щось винен панові, чи країні, чи взагалі комусь, пам’ятай про це! Друге: завжди знай, що маєш свою рідну мову, свою історію, свої пісні й казки! І десь далеко звідси – свій власний дім…

 

 

 

Приємного читання книжок, які хочеться перечитувати знову і знову!