Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Мандрівка в світ бібліографії

ВІЧНИЙ МАНДРІВНИК

(До 120-річчя від дня народження Теодосія Степановича Осьмачки (1895-1962), українського письменника, перекладача)

Бібліографічний список

Бібліографічний список літератури «Вічний мандрівник» присвячений 120-річчю від дня народження українського письменника, перекладача Тодося Осьмачки.

Містить біографічну довідку, список літератури про життєвий та творчий шлях українського письменника, цитати Тодося Осьмачки.

Маємо надію, що запропоноване видання стане у нагоді усім, хто цікавиться життям та творчістю Тодося Осьмачки.

Відповідальна за випуск: Т.І. Шевченко

ВІД УПОРЯДНИКА

Поезія Осьмачки – це поезія єдиного, як смерть,
відчаю, що проймає кожну людину і світобудову».
(Юрій Шерех)

Пам’ять – неоціненний скарб кожного народу. Там є майбутнє, де пам’ятають минуле і його творців. Забуті імена. Колись чиясь жорстока і підла рука намагалась викреслити і віддати забуттю справжніх витязів української літератури. Це стосується і Тодося Осьмачки.

Тодось Осьмачка — один з тих українських письменників, життя і творчість яких глибоко та всебічно не досліджена.

Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Мати була жінкою доброї душі і завжди багато працювала. Після народження Тодося вона оглухла.

З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосеві. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах.

Під час Першої світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському інституті народної освіти (так тоді звався університет).

У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили

Г. Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, В. Підмогильний.

Зазвучавши віршами на початку 20-х років, Тодось Осьмачка почав друкуватися у 1922 (збірка «Круча»), після чого в довоєнні роки побачили світ ще декілька збірок автора: «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929), «Сучасникам» (1943), «Китиці часу» (1953), «Із-під світу» (1954). Всього було на життєвому шляху Тодося: невизнання літературною критикою перших творів, звинувачення у відході від сучасності, в оголенні дійсності, ув’язнення під час репресій на інтелігенцію, психіатрична лікарня, намагання перейти кордон,еміграція.

У віршах першої збірки «Круча» молодий поет відроджував у поезії фольклорну основу, яку з неї витісняли поети революційного пафосу, що на конях з червоною стрічкою насаджували у свідомості людей більшовицькі ідеї.

Осьмачка пішов, як уже зрозуміло, дещо іншим шляхом і стає, на думку дослідників, своєрідним лідером антинеокласичного напрямку в українській літературі. Ось рядки з одного вірша:

Як загавкали ж лисиці
У тумані вранці яром,
То шуліка у криницю.
Кинув серце твоє, мамо!
На шляхах середохресних до стовпа я був прикутий,
Ти ж кривавила десь версти, вся обірвана, роззута,
Повертала груди рвані все на північ, а не в вирій
І кричала у нестямі: «Верніть серце моє, звірі!»

Критика не сприйняла позитивно творчість молодого поета. Про нього писали, що він виявляє відворотну тенденцію, схиляється до імажиністів, його сільська ідеологія невиразна, недиференційована. «Але в Осьмачки сильна націоналістична свідомість і це затемнює його класове самовідчуття». Отже. Осьмачка йде не в ногу.

Наступні збірки поета знову ж таки довели, що він не поділяє буреломного ентузіазму, поет пише в основному про село, про селянина і бачить тільки його животіння, а пізніше про ці вірші Юрій Лавріненко, літературознавець, висловить зовсім іншу думку:

«Стиль його поезії вражає цілковитою оригінальністю і незалежністю. Це модернізм, але базований не на революційному розриві з попередниками, а навпаки,— він виходить із найглибших основ української поетичної традиції…».

У поезії Осьмачки багато того, що граничить з прозаїзмом.

По-різному молодь сприймала революційні події. Якщо у Тичини, Чумака, Блакитного, Сосюри здебільшого епітети блакитні, світлі, то у Осьмачки тільки чорні та сірі. Його голос звучить на регістрах болю, обурення й гніву. Тих, хто проголошував соціалізм, він називає армією трубадурів, котра бадьорою скоромовкою рапортує про успіхи колективізації.

Поет з гнівом засуджує кремлівських можновладців:

«Нехай у лапах вашої гордині в безодню тріпає земля,
на бій із вами виступить однині душа знеможена моя».

Після цих виступів ім’я Осьмачки обросло такими ярликами, як «класовий ворог», «бандит», «контрреволюціонер».

Тодось Осьмачка писав не тільки вірші. Він, добре володіючи англійською мовою, якою цікавився ще в шкільні роки, переклав з англійської мови на українську «Макбет» Шекспіра, мав намір перекласти «Генріха V» і «Генріха VI», написав поему «Поет».

Поема має автобіографічну основу. Тема України тут поставлена як тема космічна. В цій поемі Осьмачка, проживаючи за межами Батьківщини, оцінює явище більшовизму в загальноісторичному контексті. Для нього це не випадкове зло «московського соціалізму», а наступ машини, яка знищує основу життя — духовність, яка безжально розтоптує етноси і з сатанинським цинізмом плює в обличчя кожному індивідууму, одягаючи при тому кайдани. У поемі — образ новітнього пекла, породженого більшовиками. Доведений до відчаю поет бачить Прометея, що вкрав вогонь і передав його людям, а люди кинули його в пекло. Тепер він шле прокляття не тільки людям, але й Всевишньому.

Останні роки життя Т. Осьмачка жив у Америці. Тривога, передчуття переслідували його. Він їздив по світу. Шукав невідомо чого й утікав невідомо від чого. Йому на кожному кроці ввижалися чекісти. Це й стало причиною тяжкого злому. Помер Т. Осьмачка в 1962 році в психіатричній клініці в США.

У роки незалежності Тодось Осьмачка своїми творами нарешті повернувся в Україну.

Михайло Слабошпицький якось сказав: "Тодось Осьмачка свою особисту трагедію виводив із драматичної долі України й беззастережно пов'язував свої муки й страждання із фатальною залежністю митця від історичної долі його народу".

ТВОРИ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ

  • Осьмачка, Теодосій. Із-під світу: поетичні твори.- Нью-Йорк: Українська Вільна Академія наук у США, 1954.- 317 с.: портр.
  • Осьмачка, Т.С. Поезії.- К.: Рад. письменник, 1991.- 252 с.: іл.
  • Осьмачка, Тодось. Поезія // Живиця: хрестоматія української літератури ХХ століття.- К.: Твім інтер.- С. 548-572.
  • Осьмачка, Тодось. Поезії; Повісті: Старший боярин. Ротонда душогубців.- К.: Наукова думка, 2002.- 424 с.- (Бібліотека школяра).
  • Осьмачка, Т.С. Ротонда душогубців: оповідання / Тодось Осьмачка.- К.: Український письменник, 2008.- 287 с.
  • Осьмачка, Тодось Степанович. Старший боярин; План до двору: романи.- Київ: Український письменник, 1998.- 239 с.
  • Осьмачка, Т. Бездоріжжя наших мистецьких шляхів у літературі і в літературному побуті/ Осьмачка Теодосій // Слово і час.- 2009.- № 3.- С. 92-108.

МАТЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ

  • Конончук, Т.І. Осьмачка Тодось // Живиця: хрестоматія української літератури ХХ століття . – К.: Твім інтер, 1998.- С. 543-547.
  • Слабошпицький, Михайло Федотович. Поет із пекла: [Тодось Осьмачка]- К.: Видавництво М.П. Коць: Ярославів Вал, 2003.- 367 с. : іл.
  • Cлабошпицький, Михайло Федотович. Тодось Осьмачка: літ. профіль; Никифор Дровняк із Криниці: роман-колаж:[фрагменти].- К.: Рада, 1995.- 142 с.
  • Галієва, О. Повернення / О. Галієва // Кримська світлиця.- 2013.- 7 черв.- С. 6.
  • Гірняк, Й.   Слово над могилою Тодося Осьмачки / Й. Гірняк // Літер.Україна. - 2010.- 16 гр. - С.6.
  • Горбатюк, В.   "Офірую усим моїм життям" : дві кримінальні справи Тодося Осьмачки / В. Горбатюк // Дзвін. - 2011.- № 1. - С.97-106.
  • Зборовська, Н.   Від "Старшого боярина" до "Нареченого": психосоціальна проблематика повістей Тодося Осьмачки / Н. Зборовська // Дивослово. - 2010.- № 5. - С.50-54.
  • Козак, С.   Тодось Осьмачка : біографії / С. Козак // Літер. Україна. - 2012.- 16 серп. - С. 10-11.
  • Лісова, Н. Тодось Осьмачка / Наталія Лісова // Українська мова та література.- 2013.- № 13.- С. 16-22.
  • Поет і мучениця : нерозділене кохання Тодося Осьмачки // День. - 2010.- 3-4 вер. - С.8.
  • Премія імені Тодося Осьмачки: на здобуття // Літературна Україна.- 2015.- 19 лют.- С. 13.
  • Шпиталь, А. «Шукав у слові Україну»: упорядник Сергій Козак підготував збірку спогадів про Тодося Осьмачку / Анатолій Шпиталь // День.- 2015.- 30-31 січ.- С. 23.
  • Шугай, О.   "Тільки до вас стежку держу..." : невідомий лист Тодося Осьмачки / О. Шугай // Літер.Україна. - 2011.- 9 черв. - С.14.

ЦИТАТИ ТЕОДОСІЯ ОСЬМАЧКИ.

«Тяжко з тією душею змагатися, з якою нечиста сила накладає».
(«Старший боярин»).

«Виходить, що така пошана, яку ви хочете виявити мені, зв’язана із станом нашого культу. І тому в хлопця з вашими переконаннями вона буде ніщо інше, як лицемірство. А всяка нещирість нівелює людський характер і роз’їдає волю певніше, ніж іржа залізо».
(«Старший боярин»).

«Бути дурним — це щастя людини на нашій землі, похоже на те, що античні греки колись скорботно визначали, кажучи: «Найщасливіший той, хто ще не народився. А як народився, то буде щасливіший, коли швидше умре». Та удавати дурного — це бути мудрим на цім світі. Тільки що мудрість, ми знаємо, все ж таки менша від щастя.»

«Люди взагалі живуть тільки почуттями, а вимагати від їх, щоб вони жили думками, це однаково, що вимагати у богів, щоб вони нас почули.»

«Поетом зву я ту людину, що про Бога, і про людей, і про речі світу може сказати правдивіше, ніж я.»
(Афоризми відомих українців.- Х.: Фоліо, 2009.- С. 154.)

«Коли німують людські живі душі,
тоді і роси кам’яніють на зелі,
а очі в молоді, немов од суші,
мертвіють, облітають навесні».
(«Сонет»).